«Випив кави або енергетика – і до бою»: історія Слобожанського «Скіфа», який змінив школу на фронт

Світлина: пресслужба 5-ї Слобожанскої бригади «Скіф» НГУ

Військовий шлях «Баруха», а саме такий позивний має наш герой, розпочався задовго до повномасштабної війни. У цивільному житті він працював учителем фізичної культури та дитячим тренером, а також мав звання майстра спорту з акробатики. Навчав дітей дисципліни, витривалості та сили духу. Згодом ці навички знадобилися вже під час військової служби.

У 2015 році чоловік був призваний на військову службу під час четвертої хвилі мобілізації. Службу проходив у Державній прикордонній службі України, а згодом виконував завдання у складі сил сектору «М» на Маріупольському напрямку.

Спортивна підготовка стала у пригоді й під час військової служби. Як спортсмен-акробат він проходив навчальні збори у десантно-штурмових військах, де опанував парашутно-десантну підготовку. Згодом застосовував отримані знання, працюючи інструктором.

«Я простий учитель фізкультури та тренер, майстер спорту з акробатики. Свого часу в ДШВ мене навчили стрибати з парашутом. Як спортсмена мене періодично залучали до навчальних зборів, де я працював інструктором. Але перш за все я – педагог», – розповідає капітан з позивним «Барух».

Повернення до строю після початку повномасштабної війни

Після завершення служби того періоду він повернувся до цивільного життя та продовжив педагогічну й тренерську діяльність. Однак із початком повномасштабного вторгнення знову став до строю, одягнувши вже гвардійський однострій.

Світлина: пресслужба 5-ї Слобожанскої бригади «Скіф» НГУ

Згодом виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку у складі екіпажу FPV-дрона. Попри напружений ритм військової служби, у щоденних буднях нашого героя залишаються прості речі, які допомагають налаштуватися на виконання завдань. Один із таких ранкових ритуалів – кава з побратимами.

«Усе просто, без зайвого пафосу. Зранку п’ю каву з побратимом. Буває, що з хлопцями, а буває – сам. Випив кави або енергетика – і до бою», – усміхається «Барух».

За цими словами – звичайний для військовослужбовця початок дня, після якого потрібно бути готовим до виконання поставлених завдань. Роки військової служби навчили його діяти в умовах бойової обстановки, а спортивне минуле сформувало звичку до дисципліни та постійної роботи над собою.

Мрія після перемоги – повернутися до дітей

Водночас, попри військову службу, Слобожанський «Скіф» не забуває й про цивільну професію. Найбільше після завершення війни хоче повернутися до роботи з дітьми.

«До школи! Хочу повернутися до дітей, до своєї викладацької та тренерської роботи. Моє головне бажання після перемоги – знову навчати молодь спорту», – говорить капітан.

Сьогодні гвардійцю 49 років. За плечима – педагогічна та тренерська діяльність, спортивні досягнення, досвід військової служби, участь у бойових діях та виконання завдань із застосуванням безпілотних літальних апаратів. А попереду – мрія повернутися до мирного життя та знову працювати у спортивній залі. Туди, де колись він навчав дітей долати складні вправи, працювати в команді та не здаватися. Тепер цей досвід став частиною його власного шляху – від учителя фізкультури до офіцера, який продовжує виконувати військовий обов’язок і чекати дня, коли зможе повернутися до улюбленої справи.

Автор: пресслужба 5-ї Слобожанскої бригади «Скіф» НГУ