 |
| Андрій. Світлина надана пресслужбою 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ |
Андрій на псевдо «Локі» — командир танкового взводу 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ. У цивільному житті він — кандидат біологічних наук, фахівець із розробки продуктів для світових агрохолдингів, а сьогодні командує екіпажами бойових машин.
Від наукової кар’єри до військової служби
Андрій родом із Донецька. Там залишилася його мала батьківщина, а на українській землі поховані його діди й прадіди. З 2000 року він жив у Києві, де будував наукову та корпоративну кар’єру.
Наш герой розповідає, що до початку повномасштабного вторгнення росії був морально готовий заздалегідь. Тримав зібрані тривожні рюкзаки та документи. Коли 24 лютого під ранок над столицею пролунали перші вибухи, сумнівів чи паніки не було.
Після кількох спроб пройти звірку даних у ТЦК він зрештою мобілізувався. Не маючи за плечима строкової служби, готувався до найважчого варіанту — служби в піхоті. Однак після базової військової підготовки потрапив до 5 Слобожанської бригади «Скіф», де згодом очолив танковий взвод.
Його цивільний досвід, здавалося б, зовсім не відповідав майбутній посаді. Під час спілкування у ТЦК, почувши про роботу Андрія у сфері розробки продуктів харчування, йому навіть жартома пропонували посаду шеф-кухаря. А через зріст у 195 сантиметрів переконували, що в танку йому буде складно.
«Коли мене приїхав забирати командир підрозділу, який виявився навіть трохи вищим за мої 195 сантиметрів, я зрозумів: окей, значить, і з таким зростом у танку працювати можна. Сьогодні ці машини стали для нас чимось надзвичайно близьким», — згадує Андрій.
Щоденна праця танкового підрозділу
Робота танкового підрозділу — це далеко не лише керування багатотонною бойовою машиною. За бронею залишається щоденна праця людей, від яких залежить справність техніки, її готовність до бою та життя всього екіпажу.
«Це важка техніка, а отже — важка щоденна праця. Тут усе вагоме: від снарядів до елементів конструкції. Грязь, мазут, кіптява — це наші реалії. Але головне — це наш колектив, як на підводному човні», — говорить «Локі».
 |
| Світлина надана пресслужбою 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ |
Танковий підрозділ фактично живе як окрема команда, де кожен знає свою роль і відповідає за спільний результат. Хлопці разом обслуговують і ремонтують техніку, готуються до бойових завдань та вирішують побутові питання. Злагодженість тут — не формальність, а необхідна умова виживання.
Для Андрія одним із найважливіших показників цієї командної роботи залишається те, що за час бойової роботи його підрозділ не втратив жодного побратима. За цим результатом — щоденна дисципліна, взаємодопомога, професійність і довіра між військовослужбовцями.
Відповідальність командира
Перехід від цивільного життя, де рішення можна обговорювати та шукати компроміси, до військового командування став для Андрія окремим викликом. У війську відповідальність командира має зовсім іншу ціну, а накази повинні виконуватися чітко й без зволікань.
«У цивільному житті ти бос, де багато речей можна обговорювати. У війську ієрархія суворіша: наказ виконується, а не обговорюється», — пояснює він.
«Ворога треба зупинити тут і зараз»
За словами «Локі», його головна мотивація сьогодні проста — розуміння того, що цю війну необхідно зупинити зараз, а не залишати наступним поколінням.
«Моя головна мотивація — повне розуміння, що ворога треба зупинити тут і зараз. Або це зробимо ми, або передамо цю війну дітям й онукам. Відкату не буде — їх треба зупиняти», — наголошує Андрій.
Історія кандидата біологічних наук, який став танкістом, вкотре доводить, що сучасний гвардієць — це не стереотипний образ людини, яка все життя мріяла про військову службу. Це можуть бути науковці, інженери, підприємці, викладачі чи фахівці з абсолютно мирних професій. Люди з різним досвідом, характерами та життєвими історіями, яких об’єднує одна мета — захистити свою родину та країну.
Автор: пресслужба 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ
Коментарі
Дописати коментар